Рідна мова-диво калинове

 Свято «Рідна мова – диво калинове»

Мета.Формувати розуміння того, що українська мова  - скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава.

Розширювати знання про красу і багатство української мови.Знайомити дітей з українськими обрядами та звичаями.Пробуджувати  почуття національної гідності.Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, почуття поваги до всього українського, бажання розмовляти рідною мовою.
Обладнання.Вишиті рушники, тин, квіти, каравай, фонограми українських пісень, плакати.

Учень: Добрий день вам, добрі люди!

             Хай вам щастя й доля буде,

             Не на день і не на рік,

             а на довгий-довгий вік.

Учень: Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

             Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.

             Для людей відкрита хата наша біла,

             Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

                        (Під музику в зал заходять учні, одягнені в український одяг).

Вчитель:  Шановні діти, батьки, гості. Запрошуємо вас до нашої господи:

   на хліб та сіль,

   на слово щире,

    на бесіду мудру,

   ( разом) на свято української мови.

Учень: На землі великій

             Є одна країна:

              Гарна, неповторна,

              Красна, як калина.

Учень:  І живуть тут люди

             Добрі, працьовиті,

             І скажу, до речі,

             Ще й талановиті.

Учень:  Землю засівають.

   І пісні співають,

   На бандурі грають

   І вірші складають

    Про ліси і гори,

   І про синє  море,

   Про людей і квіти...

               То скажіть же, діти,

     Що це за країна?

Разом.  Наша велика славна Україна!

…………………………………………………

 - Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ти вперше побачив світ, з мови, якою розмовляють  ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися.

      А Україна – це наша Батьківщина.

     У нашій світлиці сьогодні тепло і світло, то ж давайте поговоримо про Україну, нашу рідну мову.

Учень: Люблю тебе, моя Вітчизно мила,

             твої поля і небо голубе,

             бо ти дала мені, малому, крила,

             то як же не любить мені тебе!

Учень:  Люблю тебе я, мила Україно!

              І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

              Я буду вчитись в школі на « відмінно»,

              Щоб мною ти пишатися могла!

Учень: Люблю твої ліси, струмки, джерельця

             І все – усе, що є в моїм краю!

             Тепло долонь, і розуму, і серця

             Я Україні милій віддаю!

…………………………………………………………………..

Учень:   Любіть Україну у сні й наяву,

               Вишневу свою Україну,

               Красу її вічно живу і нову,

                І мову її солов’їну.

Учень :  Ми дуже славим весь наш край

               І любим Україну:

               Її лани, зелений гай,

               В саду ясну калину.

…………………………………………………………….

Вчитель. Діти, ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Ви здогадались, що я маю на увазі?

Учні (разом). Це наша рідна мова!

Учень:    В ній стільки слів, що й не збагнути!

                 І приказок, і порівнянь.

                 А мову знаючи, здобути

                 Ти зможеш просто безліч знань.

Вчитель  Прислів’я і приказки відображають споконвічну

спостережливість і мудрість українського народу. Недарма їх називають золотими зернами народної мудрості.

                          Прислів’я про мову

 1. Ділом – як шилом шпигає, а словом – як шовком вишиває.

 2. Гостре словечко коле сердечко.

 3. Давши слово – держись, не давши – кріпись.

 4. У кого рідна мова, в того й душа здорова.

 5. Від теплого слова і лід розмерзає.

 6. Слів не розкидаєш, добру славу маєш.

 7. Мудре слово в громаді вагоме.

 8. Слово – не горобець, як вилетить, то вже не спіймаєш.

  9. Хто говорить – сіє, хто слухає – жне.

 10. Слово до слова – зложиться мова

Учень:  Яка ж багата рідна мова!

              Увесь чарівний світ у ній!

              Вона барвиста і чудова,

              І нищити її не смій!

Учень:   Вона про все тобі розкаже,

               Чарівних слів тебе навчить,

               Усе розкриє і покаже,

               Як правильно у світі жить.

Учень :  Вона, як зоря пурпурова,

               Що сяє з небесних висот,

               І там, де звучить рідна мова,

               Живе український народ.

………………………………………………………………

Вчитель:    Цілий світ визначає, що українська мова - чудова, мелодійна, багата.

А якими прекрасними звертаннями до наших дорогих рідних мам, татусів, бабусь і дідусів багата наша мова.

Учень :  Є в нашій мові прекрасні звертання,

               Добрі і щирі, прекрасні слова.

               Тими словами усяк без вагання

               Маму найкращу свою назива.

Учень:   Мамо, матусенько, мамочко, ненько,

                Матінко, усміх твій ніжний ловлю.

                Мамонько рідна, моя дорогенька,

                Я над усе тебе в світі люблю!

Вчитель:  Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами?

 Вслухайтесь у ніжну мелодію колискової! Лагідний мамин голос засівав у дитячій душі доброту, любов до природи, до всього живого.

……………………………………………………………………

          

 Учень.    Я і до тата умію звертатись,

                 Хочу в словах передати тепло.

                 Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,

                 І щоб в душі його сонце цвіло.

…………………………………………………………….

Учень :     Я до бабусі з любов'ю звертаюсь

                  Бабцю, бабусю, бабуню моя!

                  І до бабусиних рук притуляюсь,

                  І відчуваю в них лагідність я!

 Учень :    Й до дідуся я іду по науку:

                  Діду, дідуню, навчи в світі жить!

                  Він на голівку кладе свою руку,

                  Голос сріблястий струмочком біжить.

……………………………………………………………..

Учень :  Не посмій забути

               Маминої мови.

               Нею квітне поле,

               І гудуть діброви.

                Можеш призабути

                Запах рути-м’яти,

                Але рідну мову

                Мусиш пам’ятати.

………………………………………………………………….

     Коли пісні мого краю

Пливуть у рідних голосах,

Мені здається,що збираю

Цілющі трави я в лісах.

    Ми веселі і завзяті, діти України,

Дуже любимо співати пісню солов’їну.

Гей, хто любить наш дніпровий  край,

З нами пісню прославляй!

          Пісня наша, пісня – це  душа народу.

          Пісня українська рідна, чарівна.

          Вона з нами поруч в праці, на уроці,

          На ланах широких, за станком вона.

           Пісня-чарівниця, гарна, мов зірниця,

Мелодійна, ніжна, серцю дорога.

Веселить, танцює, мирить і жартує.

В іграх і забавах – всюди є вона.

Учитель. Пісня – це національний дар, яким ми можемо пишатися.

……………………………………………………………………..

Учитель. Не обходиться наш український народ без жартівливих пісень, частівок. У них ми бачимо веселощі, іронію, жарт українців.

         Послухаємо українські дитячі народні жартівливі пісні

………………………………………………………………………………

                                  Співаночки

На березовій галявині

Розгулятись саме час

Ми приспівки-веселинки

підготовили для вас.

Посилала мене мати

Заганяти гусака .

А я вийшла за ворота

І давай-но гопака

Якби снігу та дощу,

То зварила б я борщу,

якби трохи простокваші,

то зварила б горщик каші.

Я сама розфарбувала

В синій колір покривало.

Рижий кіт під ним поспав –

Полосатим тигром став.

Цілий день цукерки хрума

Неслухнянтй наш Івась

Про цибулю як подума –

Сльози котяться ураз.

Сів хлопчина на стовпець –

Ось і співанкам кінець.

Ми попросим усіх вас –

Похваліть тепер ви нас.

Усмішки

 1. - Вставай, синочку, пора до школи, а то спізнишся – говорить мама.

  - Не спізнюся, мамо, школа цілий день відчинена.

  

2. - Ого! Оце так-так! Нічого собі! – промовляє хлопчик.

    - Що це ти там читаєш? Фантастику? – запитує батько.

    - Та ні! Орфографічний словник!

3.  - Не вірю я приказкам.

     - Чому?

     - Приказка говорить, що «золото – мовчання». Я на уроці мовчав, а вчитель мені 12 балів не поставив.

 4.      П’ятеро хлоп’ят:

          Петро, Іван, Максим, Василь і Гнат –

          м’яча ганяли на подвір’ї.

          І трапилась біда –

           м’ячем вікно розбили.

          Втікати пізно, бо на ганок дід Панас вже вийшов

          і винуватого шукає.

         - Ану, кажіть, хто це зробив?

          Усі п’ятеро мовчать,

           голови поопускали.

          - У такому разі його знайде мій ціпок, –

          примружив очі дід.         

          - Беріться кожний за ціпок.

           Зробили так, як дід сказав.

          - Усі взялися? – дід питає. 

          - Усі, – відповідають хлопчаки.

          - А той, що вікно розбив?

          - Узявся! – крикнув Гнат.

Учитель. Діти, придивіться уважно, які чудові вишиванки ми зібрали. Це роботи ваших мам, бабусь та вас самих.

Виряджаючи сина у дорогу, за українським звичаєм, мама дарувала вишиваний рушник, який повинен вберегти його від лиха та біди.

……………………………………………………………………………

Немає в селі жодної оселі, де б не було вишитого рушника. А ще існує давня традиція: гостям на рушнику підносять хліб, як символ гостинності нашого народу.

-Діти, а що ви знаєте про коровай, яким вітають дорогих гостей

Учень.  Він шишкатий і рум'яний,

              Ліг на чистий рушничок,

              А на тому короваї

              Солі білої дрібок.

Учень.  Пахне полем, колосками

              Цей хороший коровай,

            В ньому праця тата й мами,

             Що збирали урожай...

Учень.    Сійся, родися, жито-пшениця

                Щоб був хліб завжди на столі

                 І щоб цвіли, як квіти,

                 гарні українські діти.

         Учитель. Наше свято наближається до кінця. Ми дуже раді і щасливі, що сьогоднішнє свято заронило у наші серця ще одну краплинку любові до рідної мови, до України, до родини, до всього українського народу.

Учи, дитино, рідну мову,

Гордися нею і лелій,

А зрадити голубоньку чудову

Ти навіть в думці не посмій.

Молися нею юними устами

Вона твоя, як серце і душа.

Вона від прадіда, від тата і від мами,

Вона - Шевченкова, Франкова, Куліша.

Люби її, як матінку й природу,

Горнись до неї - ти ж бо її син!

Вона - безсмертя рідного народу,

Могутній, вічній України дзвін.

Вчитель. Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.

Учень :   Друзі шановні,

               Матусі і тата,

               Вдячні ми всім,

               Хто прийшов на це свято.

Учень :  Ми - українці - велика родина,

               Мова і пісня у нас солов’їна.

               Квітне в садочках  червона калина,

               Рідна земля для нас всіх - Україна.

  Учень :  Вже кінчилось свято.

               І прощатись нам пора.

               Ми бажаємо Вітчизні. 

  Разом.   Щастя, миру і добра.

  ……………………………………………….